«Перевернуте навчання» – це форма активного навчання, яка дозволяє «перевернути» звичний процес навчання таким чином: домашнім завданням для учнів є перегляд відповідних відеофрагментів із навчальним матеріалом наступного (!) уроку, учні самостійно проходять теоретичний матеріал, а в класі час використовується на виконання практичних завдань.
«Перевернутий клас» – це така педагогічна модель, в якій типова подача лекцій та організація домашніх завдань міняються місцями. Учні дивляться вдома короткі відеолекції, в той час як у класі відводиться час на виконання вправ, обговорення проектів та дискусії. Відеолекції часто розглядаються як ключовий компонент в «перевернутому» підході, вони створюються викладачем і розміщуються в Інтернеті.
Авторами технології «Перевернуте навчання» вважаються вчителі хімії Аарон Самс і Джонатан Бергманн (США). У 2008 році вони стали записувати відеоролики зі своїми лекціями та пропонувати їх на домашнє опрацювання своїм учням. У власних книгах «Перевернуте навчання або як достукатися до кожного учня на уроці», вони розповідають про особливості цієї технології та її можливості.
Ідея «перевернутого навчання» перекликається з тим, що вже багато років просувають в інформатиці вчителі значної кількості шкіл України: попереднє ознайомлення учнів вдома з новим навчальним матеріалом за підручником, а на уроці – короткий розбір проблемних моментів, закріплення теоретичних знань та вироблення практичних навичок. Оцінювання засвоєння нового матеріалу проводиться в кінці того ж самого уроку (!) за допомогою виконання завдань у робочому зошиті, комп’ютерного тестування тощо.
Програми, рекомендовані до використання МОН України, як правило, дуже насичені навчальним матеріалом і передбачають вивчення інформатики протягом 1 год. на тиждень. Традиційними засобами класичної педагогіки досягти засвоєння такого обсягу матеріалу учнями та ще й сформувати стійкі практичні навички за відведений час неможливо.
«Перевернуте навчання», зокрема, передбачає відмову від таких, неефективних в умовах обмеженого часу, прийомів: виступи учнів біля дошки, фронтальне опитування, диктування конспектів, перегляд тривалих навчальних фільмів та презентацій тощо. Натомість запроваджуються елементи педагогіки співробітництва: вчитель виступає скоріше у ролі колеги і консультанта. Учні опановують навчальний матеріал, значною мірою, самонавчанням, що сприяє розвитку пізнавальної активності та самостійності.
Основними елементами пропонованої методики є:
- використання лаконічних (не більше 5-6 стор. на урок) навчальних підручників;
- попереднє ознайомлення учнів вдома з новим навчальним матеріалом;
- на уроці – короткі пояснення до нового навчального матеріалу за текстом підручника;
Використання підручника дозволяє вкластися у час, відведений на пояснення,
не пропустити ключові моменти, не відійти від теми уроку. -
проведення оцінювання знань та навичок учнів при виконанні практичної роботи;
Як правило, кожен учень одержує оцінку за урок. Учні знають, що будуть працювати на конкретний результат, це мотивує їх до роботи.
-
проведення на кожному уроці формування та перевірки навичок, що базуються на матеріалі поточного уроку;
Там, де за комп’ютером сидить 2 або навіть 3 учні, оцінювання навчальних досягнень може проводитися по черзі через урок. Такі групи рекомендується комплектувати учнями однакового рівня знань.
-
виставлення оцінки як сукупної за знання теорії та практичні навички;
Поки учні виконують роботу, вчитель одержує до 25 хв. часу, який може використати для допомоги відстаючим учням, прийняття виконаних робіт, усунення можливих збоїв в роботі обладнання тощо.
-
дозвіл використання учнями інформаційних матеріалів під час роботи;
-
впровадження засобів унеможливлення і невигідності «списування»;
-
індивідуальний захист (здача) своїх практичних робіт;
-
впровадження робочих зошитів для практичних робіт.
Зошити зберігаються у кабінеті інформатики, видаються учням на початку роботи і збираються для перевірки і оцінювання в кінці уроку.
Зрозуміло, що використання лише підручників і робочих зошитів не є повною концепцією «перевернутого навчання». Але такий підхід із попереднім переглядом вдома нового матеріалу у підручнику поки що є найбільш реальним в умовах української школи. Маємо надію, що й використання відеороликів в Інтернеті згодом стане в нас таким же звичним для вчителів і доступним для учнів, як і використання робочих зошитів і підручників зараз.
Навіть з урахуванням обмежених технічних можливостей сучасної української освіти методика «перевернутого навчання» інформатики впроваджена у школах різних регіонів України і у більшості випадків дає гарні результати засвоєння учнями нових знань та навичок. Вивчається можливість для її використання при навчанні інших предметів.
Олександр Пилипчук, Василь Ластовецький, Євген Шестопалов